Газ поряд з електроенергією входить до переліку основних енергоносіїв, використання якого потребують багато суб’єктів господарювання, у тому числі комунальні. Саме блакитне паливо дозволяє гарантувати не лише безперебійне функціонування різноманітних технологічних процесів, а й можливість їх застосування загалом. Крім того, цей енергоресурс використовується в автономних котельних станціях, які сьогодні є на території багатьох великих підприємств. Саме з цих причин кожній юридичній особі важливо отримувати цей ресурс за вигідною вартістю. При цьому варто зазначити, що формування ціни на газ сьогодні значною мірою відрізняється від аналогічного процесу у 2000-х роках.

Наразі на вітчизняному ринку діє вільний механізм ціноутворення для промисловості, що забезпечує низку важливих переваг як для постачальників ресурсу, так і його споживачів:

• перші мають можливість пропонувати своїм клієнтам адекватну і водночас обґрунтовану вартість палива, залежно від ціни його купівлі та інших факторів, отримуючи таким чином заплановану норму прибутку;
• компанії мають право вибирати відповідні для себе умови постачання енергоресурсу, укладаючи договори з тими чи іншими підрядниками.

Саме завдяки такому механізму досягається паритет між попитом та пропозицією, тобто ринкові умови співпраці між споживачами та постачальниками.

Як було раніше

До введення вільного газового ринку в Україні завдання формування вартості енергоносія повністю покладалося на національний регулятор (НКРЕКП). Саме ця державна організація встановлювала тарифи на кожний наступний розрахунковий період, виходячи з різних умов, зокрема:

• прогнозованих обсягів споживання;
• поточної закупівельної ціни на енергетичних ринках Європи;
• наявних запасів та інших умов.

Саме з цих причин у компаній виникали певні складнощі з плануванням бюджету, оскільки вартість газу в майбутньому звітному періоді прогнозувати було досить складно.

Але у 2016 році набув чинності новий закон, завдяки якому профільна установа втратила функцію регулювання тарифів. Ринок став працювати за принципом вільної конкуренції та індивідуальних договірних відносин між його учасниками. Саме з цього моменту трейдери отримали право самостійно призначати ціну пропонованого ними газу, яка почала формуватися за принципом балансу між попитом та пропозицією.

До речі, варто зазначити, що ціноутворення в електроенергетиці для ФОП та інших суб’єктів господарювання сьогодні також працює на вільних принципах.

Як зараз формується ціна

Формування ціни на електроенергію та блакитне паливо сьогодні визначається поточним станом ринку. При цьому вартість енергоносія залежить від його ціни на європейських біржах. І це не є дивним, адже практично весь обсяг газу для потреб суб’єктів господарської діяльності Україна імпортує з-за кордону.

Тому саме біржові котирування цін на газ є основою формування тарифів у постачальників. Проте слід зазначити, що з ринкових принципів його вартість також залежить від балансу пропозиції та попиту. Чим вищий другий показник, тим нижчі тарифи для підприємств.

Також, відповідаючи на питання про те, звідки береться ціна на газ, варто зазначити, що на неї впливає і такий фактор, як рівень конкуренції між постачальниками. Чим більше компаній пропонують цей товар, тим нижчою є його вартість для кінцевих споживачів. Крім того, у структурі тарифів завжди є такі складові, як

• витрати на транспортування енергоресурсу. Вони також можуть змінюватись у різних періодах;
• поточний рівень видобутку вуглецевої копалини.

Загалом на професійному сленгу газопостачальників формула вартості ресурсу має вигляд «паритет імпорту + транспортування», тобто його біржова ціна та сума витрат на доставку.

Приблизно ці ж чинники впливають і на ціну електроенергії. Тільки видобуток варто замінити на обсяги виробітку ресурсу.

Що таке ринкова ціна

Якщо відповідати на питання про те, як складається вартість електроенергії та газу за спожитий куб палива, серед основних принципів цього механізму необхідно відзначити повну відсутність обмежень регуляторів. Завдяки цьому постачальники мають можливість самостійно встановлювати тарифи для промислових та інших підприємств. Але в той же час вони дещо обмежені інструментами, що діють на ринку, а саме поточним рівнем конкуренції, сукупним попитом і пропозицією. Таким чином, постачальник не має можливості встановити надто високу цінову надбавку, адже у цьому випадку його товар ніхто не купить.

Загалом на ринку працює принцип «що більше споживаєш, то менше платиш». При цьому завдяки договорам споживачі мають змогу надавати заздалегідь дані газопостачальникам про прогнозовані обсяги споживання ресурсу. Це дозволяє купувати енергоносій за дещо зниженими цінами.

Крім того, існує можливість закупівлі природного газу за фіксованими тарифами на певний період часу. Вона є й у компанії «Тепла». У разі навіть сильного подорожчання ресурсу на зовнішніх біржах постачальник буде зобов’язаний доставляти товар за обумовленою в договорі ціною. Це ризик, який добровільно приймає підрядник. Водночас, якщо газ дешевшатиме, споживач все одно вноситиме встановлені в документі платежі за нього.

Щодо розрахунку ринкової вартості блакитного палива, то їм займаються безпосередньо постачальники. При цьому, відповідно до законів України, вони зобов’язані сповіщати своїх клієнтів про ціну до кожного звітного періоду. Тобто в тому випадку, якщо підприємство вирішить укласти контракт на постачання газу з новим підрядником, він зобов’язаний надати всі відомості про умови співробітництва, включаючи ціну на майбутній період.

Таким чином, в результаті, відповідаючи на питання, від чого залежить ціна на газ, можна виділити наступні її складові:

• рівень видобутку корисних копалин, від якого залежить його вартість на відповідних біржах;
• вартість закупівлі ресурсу постачальниками;
• наявні витрати на доставку блакитного палива;
• поточний баланс між попитом та пропозицією на українському ринку.

Також важливий чинник – це обсяги покупки газу кожним окремим споживачем. Чим вони вищі, тим меншу вартість може запропонувати газопостачальник.

Нормативно-правова база

Хоча ринок ціноутворення на блакитне паливо в Україні і є вільним, держава все ж таки регулює деякі аспекти його функціонування. Це дозволяє гарантувати виконання взятих на себе зобов’язань як постачальниками, так і споживачами палива.

Відповідно до чинного законодавства компанії, що займаються доставкою газу, зобов’язані:

• дотримуватись встановлених законодавчими органами правил, а також умов укладених з клієнтами договорів;
• своєчасно надавати споживачам необхідну їм інформацію щодо умов співробітництва;
• надавати підприємствам можливість вносити платежі за спожитий ресурс у різний спосіб;
• своєчасно виставляти рахунки на оплату.

При цьому постачальники також мають право розривати договори з клієнтами, якщо останні не дотримуються взятих на себе зобов’язань, наприклад, у разі прострочення регулярних платежів.

На споживачів також накладається низка зобов’язань, зокрема суворе дотримання всіх пунктів укладеного договору. Крім того, підприємства не мають права обмежувати допуск на свою територію представників постачальника з метою звіряння фактичних та переданих обсягів використання ресурсу.

Також у тому випадку, якщо юридична особа має потребу у використанні понад 30 мільйонів кубічних метрів палива на рік, вона має право подати заявку на укладання кількох контрактів на її постачання. Це дозволяє диверсифікувати наявні оперативні витрати з метою оптимізації виробничої, господарської та іншої діяльності.