Сонячна енергетика в Україні активно розвивається. Відмова від викопної сировини, яку зазвичай деяким країнам доводиться імпортувати, здатна вирішити низку питань. Насамперед йдеться про покращення екологічної ситуації, адже викиди вуглецю вже призвели до кліматичних змін, і цей процес потрібно зупиняти. Відновлювальна, а саме сонячна енергетика, відіграватиме в цьому не останню роль. Своєю чергою в стимулюванні її розвитку відіграє геополітична складова. Якщо одна країна має імпортувати сировину з іншої, це робить її національну безпеку крихкою.

Історичні аспекти розвитку сонячної енергетики в Україні. Головні етапи

Першу СЕС в Україні побудовано ще за радянських часів на території Криму. На момент підключення її потужність дорівнювала 5 МВт. Нині це здається незначним показником, але тоді він складав 25% від загальної потужності сонячних електростанцій світу. СЕС працювала упродовж 10 років. Наразі всі сонячні електростанції розташовані на окупованій території України, а це не тільки Крим, а ще й частково Донецька, Луганська, Запорізька області.

У 2011 р. у Криму побудовано СЕС «Перове». Вона мала потужність 20 МВт. Будівництвом керувала компанія Active Solar з Австрії. Сонячні станції в України також будували компанії:

1. Sarnia. Ця компанія із Канади реалізувала проєкт, результатом якого стала СЕС, що мала потужність 97 МВт.
2. Montalto di Castro. Італійська компанія побудувала станцію, що має потужність 84,2 МВт.
3. Finsterwalde. СЕС із потужністю 80,87 МВт.

Ще одна велика сонячна електростанція, що була побудована в Криму, мала назву «Охотникове». Її потужність складає 80 МВт. Розташована в Сакському районі.

У Вінницькій області біля Слободо-Бушанської ГЕС планувалося введення геліостанції із потужністю 50 МВт. Займалася проєктом українська компанія «Енергоінвест». Результат перевершив перші очікування. У липні 2012 р. було завершено будівництво Слобода-Бушанської сонячної електростанції, потужністю 1,875 МВт.

Перелік таких успішних проєктів можна продовжувати. Показники окремих станцій, що зводилися на початку 2010 років, були невеликими. З іншого боку, сумарно вони давали значну потужність. Це визначило головний вектор розвитку галузі. Варто зазначити, що за період з 2014 р. (рік початку АТО) до 2017 р. сонячна енергетика України отримала розвиток у приватних господарствах. За цей період в галузь інвестовано понад 52 млн грн. У середньому індивідуальна потужність міністанцій дорівнювала 30 КВт, а загальна – 50 МВт, що є еквівалентним середній промисловій геліостанції. Переважно вони розміщувалися в областях:

• Київська;
• Тернопільська;
• Івано-Франківська;
• Херсонська;
• Вінницька;
• Дніпропетровська.

В перші місяці 2018 р. в Україні збільшилося виробництво сонячної електроенергії на 250 млн КВт. Але будівництво задля нарощування потужностей не зупинялося. Серед великих проєктів варто зазначити будівництво сонячної електростанції потужністю 250 МВт. Її вирішено розмістити в Павлоградському районі Дніпропетровській області, недалеко від села Левадки. Відповідну угоду на будівництво було підписано між керівництвом області й компанією Altostrata з Ірландії.

Також відомо про спільний проєкт «Укргідроенерго» і проєктно-дослідницького інституту «Енергоінжпроєкт», згідно з яким передбачалося будівництво 4 станцій із загальною потужністю 90 МВт. Подібні будівництва продовжувалися постійно на всій території України.

Перспективи сонячної енергетики. Чи можливо її розвивати

Сучасне виробництво сонячної енергетики України не відповідає її потенціалу, адже території, які найбільш сприятливі для розміщення станцій, наразі знаходяться під окупацією або в зоні активних бойових дій та ворожих обстрілів. Тим більше що 30 % об’єктів зазнали руйнувань, і втрати від них складають 1100–1500 МВт.

Схарактеризувати перспективи розвитку галузі допоможе статистика за 2021 рік. Тоді сонячна енергетика зайняла всі 5% від загального виробництва електроенергії в Україні. Сукупна генерація складала близько 6320 МВт.

Звичайно, російська агресія унеможливлює повноцінний розвиток сонячної енергетики, але експерти вважають, що розвивати галузь треба. Для початку необхідні:

• фінансове планування відновлення інфраструктури, скерування коштів на такі цілі з різних фондів;
• інвестування в будівництво нових сонячних станцій;
• надання пільгових умов для компаній, що працюють у галузі, зокрема, відкрити їм максимальний доступ до ринків збуту.

Щодо реалізації електроенергії, то для цього в Україні існують комфортні умови. Продаж відбувається через аукціони, які запроваджені в торговій системі Української енергетичної біржі. На таких платформах ціни та умови формуються з урахуванням реального попиту та пропозицій. Своєю чергою, щоби взяти участь у таких аукціонах, треба пройти відповідну акредитацію. Це можна зробити на офіційному сайті енергетичної біржі.

Але, з іншого боку, попри агресію рф і тимчасово окуповані території, відновлювальна енергетика в Україні має розвиватися. По-перше, це світовий тренд. Відновлювальна енергетика розвивається в Європі, Америці, Азії. По-друге, будівництво СЕС можливе на всій українській території. По-третє, сонячна енергетика поряд із вітровою є суттєвою підтримкою енергосистеми і зменшує необхідність використовувати викопні ресурси.

Згідно з Енергетичною стратегією України, яку презентував на початку літа 2023 р. в Лондоні на спеціальній конференції Міністр Енергетики Герман Галущенко, до 2050 р. пропонується збільшити потужність сонячної генерації до 94 ГВт. При цьому інвестиційні можливості сектору складають 62 млрд. Звичайно, такі показники виглядають сміливими, але реальними, якщо докласти зусилля на розвиток сонячної енергетики України. Тим більше всі можливості є, про що свідчать довоєнні показники.

У чому привабливість сонячних панелей для власників будинків

Але від глобального перейдемо до побутового. Одним із рушіїв розвитку сонячної енергетики стала популярність геліопанелей серед населення і домоволодінь. Цьому сприяло введення «Зеленого тарифу». Він полягає в тому, що власник сонячної станції укладає із державою договір. Згідно з угодою, фізичній або юридичній особі пропонується участь у програмі «Гарантований покупець». Вона полягає в тому, що споживач реалізує надлишок генерованої сонячної енергії державі. Тим більше нинішні моделі панелей можуть виробляти таку енергію навіть у похмурі дні.

Згідно з прогнозами, «Зелений тариф» у 2030 р. має зрівнятися зі звичайним, тому в його проведенні немає сенсу. Але, отримуючи сонячну енергетику за рахунок власного видобутку, й компанія, і приватна особа набувають більшої вигоди, адже покупка панелі – це і є єдина  інвестиція в систему. У такий спосіб ви можете зовсім не споживати електрику з централізованої мережі (і не платити за неї) або споживати її в мінімальних обсягах. Це знижує витрати.

Її вартість визначається виробником, моделлю, поколінням, технічними характеристиками, функціоналом тощо.

Найбільші сонячні станції України. Цікава географія

На питання, де в Україні є сонячні електростанції, дамо відповідь – вони є у всіх регіонах. Розглянемо основні:

1. «Покровська». Знаходиться в Нікопольському районі Дніпропетровської області, у селі Покровське. Має потужність 240 МВт, і за цим показником вона є другою у Європі, що свідчить про потенціал України.
2. «Нікопольська». Знаходиться в селі Старозаводське Нікопольського району Дніпропетровської області. Розташована на площі 400 га, має потужність 200 МВт. Її ресурсу вистачить на забезпечення 140 тис. домогосподарств.
3. «Яворів-1». Займає площу 115 га та має потужність 72 МВт. Розташована в селі Терновниця Яворівського району Львівської області. Є однією із найбільших сонячних електростанцій з тих, що працюють на заході Україні.
4. «Кам’янець-Подільська». Станція потужністю 63,8 МВт займає площу 110 га на фільтраційних поліях, які наразі не є придатними до сільського господарства. Її особливість у тім, що більшість деталей, що комплектують систему, вироблені на українських заводах.

В Україні працюють і інші електростанції. Серед яких «Дунайська», «Старокозача», «Калинівська», вони мають різні потужності й різні умови експлуатації. Наприклад, сонячні станції в Нікопольському районі Дніпропетровщини або в Одеській області розташовані в зоні досяжності ворожого вогню, і це є проблемою. З іншого боку, навіть працюючи не на повну потужність, великі СЕС не лише виробляють електроенергію, але і зменшують викиди вуглецю в атмосферу, а також створюють робочі місця і стимулюють надходження податків у державний бюджет.